Мова наша соловїна, ні для кого незрозуміла...

Випадок 1:
Приїхали до мене перші гості!!! Іван з Юльою і ходили ми вулицями Праги, розмовляючи соловїною. Прийшли в кахве, все ще розмовляючи. Офіціант почув слово ТАК, і зразу ж звернувся до нас польською...

Випадок 2:

Їхали ми поїздом в один чеський замок, а позаду сидів пітєрскій парєнь з падругай, яку він намагався впічєтліть розповідями про свої подорожі. Ми ж собі сиділи і дрімали. Тут розмова зайшла про Білорусь. Мальчік з любовю в голосі розповідав про те, як за межами Мінська ледь не всі розмовляють білоруською (можна здогадатися скільки разів він там був сам). Потім, напевно, за географічним принципом він перемістився до України. Але не просто України, а України Західної. І тут тон голосу змінився, а я різко прокинулася. Він не довго підбирав епітети і просто назвав західняків тупимі упирямі. Потім юначьок розповідав про численні ледь не кровопролитні атаки на російськомовних людей у Львові. І зрештою завершив розповіддю про те, що Західна Україна, то і Україною майже ніколи не була (читав Табачника?). Увесь цей час ми, сидячи попереду, розмовляли українською, при чому я говорила все голосніше, наївно сподіваючись, що от зараз він зрозуміє, хто ми! Як тільки я збиралася повернутися і запитати, звідки такі глибокі знання, він переїхав до Угорщини і, за його словами, найкрасивішої мови в світі (про смаки очевидно не сперечаються). При цьому не забув посміятися зі слова Угорщина (дякуємо російському кінематографу).

                                                              *****

І що найсумніше в цих випадках (окрім обмеженості нагодованого російськими новинами пітєрскава мальчіка) - це таки те, що я зробила для себе велике відкриття - ніхто не має уявлення, яка ж вона та соловїна, милозвучністю якої ми всі так пишаємося... Юкрейн=Раша, українська=російська... А болить найбільше те, що абсолютній більшості українців глубако наплювать на це. І не тільки на це, а й на те, що про нас думають і знають у світі в принципі, аби тільки звалити подалі і пошвидше... Печаль...

Е намбер ов Вражень...

Враження намбер ван: ГУРТОЖИТОК.

Отож, живу я поки що в одному з гуртожитків Карлового університету. Як вам сказати... Я завжди знала, що мені пощастило з гуртом на Дарниці, але ж в масштабах України! Бек ін ЮЕСЕСАР дивиться на вас з кожного кутка: від меблів, до двох кухонь на поверх. Те, що явно не мало би схвалюватися в ЮЕСЕСАР - це наші душі, яких фактично також два на поверх. Так-от, як всім нам відомо в СРСР сєкса нє била, але в Празі це інтерпретували по-своєму, тому і зробили, напевно, душі без перегородок, гендерного поділу і замку на дверях! Свого роду протест проти системи, напевно :) (додатково про мої враження з цього приводу можна почитати на ФБ :)

Інтернет в гуртожитку я вибивала 2 тижні. Це був процес скитань-поневірянь-походів в офіс через день. Як зясувалося потім всього цього можна було з легкістю уникнути, якби хоч хтось міг мені нормально пояснити, що ж треба робити, а так мені довелося буквально намацувати шлях до бін бек онлайн еген!

Студенти в гуртожитку дуже милі люди, ай гес, якщо не враховувати того, що буквально першого тижня мене хотіли обікрасти. Я, навчена життям (ов май Дарниця!), кожного вечора зачиняю двері, але тої злощасної ночі я просто забула. Прокинулася я (дякувати Богу сплю я таки чутливо) від того, що в кімнаті якийсь рух. Розплющую очі, а біля моїх дверей на іншому ліжку якась висока блонда шось шарить.

Я: кх-кх... Гу ар ю?

Вона: мммм... Джессі.

Я: Енд вот ар ю дуін гіар?

Вона: ммм..... гов бек ту сліп!

І пішла.

Я: ....шок....

Взяти вона нічого не взяла і поки я роздуплилася йти за нею вже також було пізно, але двері я тепер зачиняю навіть, коли в туалет бігаю :)

Враження намбер ту: ПРАГА.

В Празі я вже була до того аж один день 5 років тому, тому знала зразу, що місто неймовірно красиве і затишне. Старі враження підтвердилася. Прага місто, яке розбещує. Практично кожен будинок у величезному історичному центрі - шедевр архітектури. Як наслідок, ти просто фізично не можеш віддати належне кожному з них. З іншого боку, це місто сюрпризів, бо навіть ходячи одним маршрутом щодня, ти ще довго відкриваєш нові шедеврики. Прага - місто тендітне. На відміну від, наприклад, Відня, в якому просто аж пахне імперією, тут все таке дрібне і просто красиве. Вузенькі вулички, без проспектів перетворюють кожну прогулянку на суцільне задоволення. Хто там хоче в гості? ;)

Враження намбер с/фрі: ЧЕХИ.

Після місяця в Празі я все думала, що ж я думаю про чехів і зрозуміла, шо: "а нічого я не думаю!" Тоді я зіпхала все на те, що недостатньо розглядаюся навколо, а тоді просто зрозуміла, що за натовпами туристів в Празі, я просто практично не бачу чехів. А зараз навіть не сезон. Хоч не-сезон в Празі - це трохи оксюморон ;)

Далі буде...