Тревелінг

Все готово! Машини заброньовані, каучсьорфери в курсі, ми їдемо в Берлін! Дойчлянд, дєржись!

Але то буде в суботу, а поки за цей майже місяць ми вже встигли тричі зїздити в Бельгію, плюс не забуваємо наших відвідин Ікеа, яка знаходиться хоч і в голландському та все ж таки іншому місті.
І того, як ви вже, мабуть, здогадалися, цей мій пост буде присвячено мандрам.
Одним з найбільших достоїнств Маастріхта є його розмір. Всюди можна зайти пішки: 7 хв - і ти на парах, 10 - і в торговому центрі, 15 - на центральній площі міста, - або ж на велосипеді: 25 хв - і ти в Бельгії, близько години - і в Німеччині.
Кожен уважающій сібя чєлавєк в Маастріхті має роверок. Кажуть, шо в Мсіті (як його називають деякі мої знайомі:) живе до 150 тисяч людей (25 з яких студенти) і 200 тисяч велосипедів. Саме тому, коли твого роверка увєлі, то це на всігда( Саме тому замки на велосипед дуже популярна штука, але навіть вони не можуть врятувати від винахідливості мєсних сіфів.

віжуал пруф :)

І саме тому кожен розумний студент знає, шо чим страшніше виглядає твій байк, тим краще для тебе) І може, саме тому тут такі популярні пластикові квіти, якими прикрашають залізних коней (нов віжуал пруф евейлебл ет зе мовмент)
Як тільки в нас зявилися свої залізні коні, ми зразу ж почали планувати першу мандрівку. За дестінейшн було обрано невеличке містечко Kanne зразу за Маастріхтом, в Бельгії. Там є дуже милий замок, в якому колись зупинявся Петро І.

А наймиліша його частина це скульптури людей в різних дивних позах:)



Ше там сімпатішний парк:



Одне слово, Kanne воз дефінітелі ворс візітін)

Наступного дня ми вирішили, що, оскільки перший досвід видався дуже навіть вдалим і погода також спасобствуєт, треба повторити. Тільки цього разу ми були більш едвенчерес: сіли на велосипеди і поїхали, шоб кудись зрештою приїхати) Цей досвід виявився ще вдалішим. Спочатку ми опинилися в містечку під назвою Айсден (якшо я не помиляюся. Марина?), яке у свою чергу знаходиться на кордоні між Голландією і Бельгією.

пппппппппппКордон:) пппппппппппппппппппппппппппппппппМитниця :)

Потім, скориставшись послугами "митниці", ми разом зі своїми байками переправились в Бельгію (між іншим, якщо у вас нема з собою велосипеда, ви можете орендувати його прямо на борту) прямісінько в франкомовний Lanaye. Там знаходиться така собі St. Pietersberg (берг означає гора). На той момент ми вже слєгка пріусталі, тому вирішили, що велосипедний маршрут по горі довжиною мінімум 21 км, напевно, не для нас і пора їхати додому. А дорога додому була вздовж Маасу (місцевий Дніпро:) з одного боку гора з іншого річка і ше одна гора, щастя скільки!) Більше того, та дорога виявилася закритою, бо, напевно, з гори колись скотилося кілька камінчиків і бельгійці, словами моєї коханої сестрички, напугалися) Та це не зупинило нас, як сказав Лєван нам з Мариною: "Побудьте грузинами хоч 5 хв". Ми перенесли свої роверки через ворота і панєслісь. Це було... афігєзно (словами коханої моєї Музички:)

Зрештою останнім містом, яке ми поки що відвідали став Тонгерен, найстаріше місто в Бельгії, за 18 км від Маастріхту. Чесно кажучи, від нього я нічого особливого не очікувала, прикольно було просто прокататися туди, менш прикольно було повернутися з температурою:) Енівей, там є дуже симпатичний собор, зразу ж біля якого розташувався якийсь ярмарок:

Зліва ви бачите карусель, на якій
я так і не покаталася :(



І де, ви думаєте, знаходиться цей знак? Правильно! На вході в собор!

Поїздка в Тонгерен зробила мене багатшою на один слоїчок повидла, 2 футболки і 4 домашні бельгійські вафлі, які були куплені в місцевих "пластунок". Сподіваюся, наші подальші велосипедні мандрівки будуть не менш прибутковими) Правда, погода тут мене більше не радує, тому сезон поїздок на роверах офіційно оголошується тимчасово призупиненим(

Типовий день в Маастріхті

Сьогодні в Маастріхті типова "маастріхтська" погода, шо передбачає дощ кожних 2 години. Веселого мало, особливо якшо ти зареєстрований на прогулянку-екскурсію містом :)
Загалом мушу сказати, шо погода в Маастріхті дуже депресивна, особливо, якшо перше, шо ти бачиш вранці, - це сіре небо за вікном без фіранки. І того сьогоднішній день почався дуже типово: я протерла очі десь коло пів 12, побачила залите дощем вікно, знов зарилася під ковдру, знов побачила вікно, встала. Потім був душ, який, між іншим, це ше один веселий експіріенс на майже Емма Пляйн. Не буду тут багато розповідати про те, що душу як такого в нас нема, є підлога, кран і шторка, а зразу перейду до найцікавішої частини) Моя кімната, як я вже колись згадувала, на третьому поверсі, душ - на другому, там само знаходяться кімнати Свена і Ugo, варто зазначити, шо вони не фанати закритих дверей. А я бідна студентка, тому поки не маю халата, відповідно дорога в душ і назад - це серія перебіжок закутаної в рушник Лілі, яка страшенно боїться, шо одного дня той рушник таки випадково злетить)
Далі за логікою подій мав би бути сніданок чи точніше сніданок-обід. Оскільки наша стипендія затримується вже на тиждень, харчові запаси на майже Емма Пляйн плавно підходять до кінця, тому ви можете собі уявити, яка безмежно щаслива я була, коли Марина запросила мене на борщ) Після смачнючого борщу прийшов час відчалювати на вже згадувану вище прогулянку-екскурсію, очевидно це був кінець чергової другої години, бо пустився дощ. Особливість маастріхтського дощу полягає в тому, шо він дрібненький і дуже густий, тому ти мокнеш практично миттєво (дякувати Богу, люди придумали парасолі:) Кстаті, якшо ви вже пакуєте свої чемоданчики, шоб відвідати Андре Северінвег, парасоля - це те, шо ви захочете покласти в першу чергу.
Енівей, на екскурсію ми таки пішли. Мушу визнати, шо вона була крута, проводив її хлопчик-історик, який таки шарив, про шо говорив (ми історики такі:) Тепер, якшо ви таки доїдете до майже Емма Пляйн, я зможу вам провести навіть більш-менш полюдський тур найстарішим містом Голландії. А ше я сьогодні познайомилася з дівчинкою Поліною з Москви (не плутати з Массквой:), тому от вам нове імя до іменного покажчика.
По дорозі додому мене чекав приємний сюрприз у вигляді трьох євро в кишенці сумки! Не скажу, шо я дуже пишаюся тим, як я їх використала: чізбургер і маленька картопля фрі в Макдаці, - але інколи людям так мало треба для щастя.
Типовий день мав би продовжитися за письмовим столом з чаєм, шоколадкою і книжкою, але це не мій типовий день. Мій типовий день продовжується за письмовим столом з чаєм, шоколадкою і черговою серією якогось непотрібного мені серіалу, який не дає мені добратися до книжки. І кожного разу я собі обіцяю, шо сьогодні все буде по-іншому. Але на те ж він і типовий день...

Cам пікчерз

Я майже впевнена, шо всі нижче наведені фотофрафії ви вже бачили, але вирішила розбавити свій нудний блог кількома картинками)




Прєкрасний Маастріхт



Прєкрасні стипендіати



Прєкрасний ровер



Прєкрасна Марина



Прєкрасна я))

Іменний покажчик

Оскільки, май діар френдз, в моєму житті тепер зявилося багато нових імен, які я буду часто вживати, вирішила зробити для вас невеличкий довідник:)

Марина - вже згадувана вище моя подруга з Києва, яка вчиться тут за тією ж стипендією, шо і я, живе за 3 хвилини пішки від мене і не любить їсти сама, за що я їй безмежно вдячна, бо тільки завдяки Марині я нормально їм)) Крім того Марина мій незмінний супутник у всіх подорожах, про які ви дізнаєтеся трохи пізніше. Марина - маладєц: вона приїхала сюди, не вміючи кататися на велосипеді, але вже встигла купити собі крутезний гірський байк, навчитися їздити на ньому і намотати немало км)

Бастіан - мій сусід німець. Бастіан справжній старожил будинку на Андре Северінвег. До Бастіана я йду, коли в мене є проблеми, питання чи просто закінчився кетчуп) Бастіан - мій герой: він знає, як нам повернути гарячу воду, коли вона зникає))

Ugo - мій сусід француз, який вже встиг зламати ключицю (веселого мало). Йому 22, і він не пропускає жодної вечірки в Маастріхті.

Андрія - хлопчик грузин, який тут за тою ж стипендією, що і ми. Вже встиг відсвяткувати тут свій день народження, де ми наперлися смачнючої грузинської їжі)

Лєван - ше один грузин, якому не пощастило стати першою жертвою грабіжників серед моїх нових знайомих: в нього вкрали велосипед (мушу сказати, шо це трапляється тут огого як часто, тому серед студентів діє правило: чим страшніше виглядає твій ровер, тим безпечніше для тебе:)

Свен - ще один сусід німець, який, за словами одного мого друга, "засвенився")) Розшифровую: в нас в будинку діє щотижневий клінін-плен, який Свен вперто ігнорує(

Карлотта - моя сусідка німкеня (ще одна дівчина!), яку я з часу свого приїзду бачила двічі. Карлоттин хлопець живе за 30км від Маастріхту, тому на майже Емма Пляйн вона світиться рідко)

Є ще в мене 2 Адріани з Молдови, Наталя і Вадім звідти ж, Василь і Даніель з рідної України, Ніно з Грузії, 16 одногрупників, 5 з яких покине нас в лютому, і багато інших, про яких ви дізнаєтеся в моїх подальших дописах.

P.S. Не забувайте приїжджати в гості!

Лец ток Маастріхт

Сов, май діар френдз, гір ай ем в кімнаті на третьому поверсі, в більш ніж сторічному будинку на майже Емма Пляйн в Маастріхті, Лімбург, Голландія.
Гір ай ем сама, без всіх вас, сумую, сподіваюся, і ви за мною також. Настільки, шоб спакувати свої чемоданчики, купити квиточки на віз ейр і з Києва долетіти до Кьольна, а звідти поїздом на майже Емма Пляйн :)
Це майже так, як я тут опинилася. Для тих, хто слєгка відстав від життя, нагадую:
Ішов четвертий рік бакалаврату в Могилянці. Ліля думала, думала і надумала послати документи кудись подалі Могилянки. Так і зробила. Потім була співбесіда. Потім була відмова. Потім... вступ в Могилянку, а потім 20 липня, день, коли я вступила в два університети: зранку в Могилянку, а ввечері в Університет Маастріхта. Потім були сльози)) Але то такоє) Далі події розвивалися дуже оперативно: забрати документи з Могилянки, отримати візу, забронювати квитки... 29 серпня був літак Київ-Амстердам, потім був поїзд Амстердам-Утрехт-Маастріхт, потім було таксі з вокзалу до нового дому. Потім був шок!
Будинок на Андре Северінвег мене, скажімо так, здивував і не в найприємнішому сенсі цього слова. Я зайшла в свій новий дім і мене зустрів... не красивий високий сусід брюнет, на що я щиро сподівалася, а срач, повний срач. Сходи були притрушені порохом, зі стелі звисали павучища, я мовчу про те, шо було на кухні, замість подвіря в нас були джунглі (мені знадобилося кілька днів, шоб зрозуміти, шо там, за деревами є ше якийсь сарай). На додачу до цього, хлопець, який жив там до мене, "забув" забрати свої речі, тому свій новий чептер я почала з пакування чужої білизни. Але як кажуть мудрі люди: "Все в житті - це досвід." :)
Свій другий і третій дні на чужині я провела в не дуже культурній позі, вилизуючи свій новий говм. Але іт пейд оф!) В мене вперше в житті зявилася МОЯ кімната, крім того, я забула згадати, шо була єдиною дівчиною в будинку, тому я почувала себе справжньою господинею. І коли вилизування закінчилося, то виявилося - шо не така в мене вже і страшна хата))
Для того, шоб остаточно обжитися мені бракувало ше багато чого, тому тут почалося витрачання грошей) Ми з Мариною (Марина - моя подруга, дівчинка з Києва, яка тут за тією ж стипендією, що і я) поїхали в сусіднє місто в Ікеа. Там був шопінг!!!) Оскільки я сподіваюся, шо ви, май діар френдз, добре мене знаєте, то вас не здивує те, шо ця поїздка заслужила окремого допису, настільки вона була "ліліна".
Розповім вкратце: спочатку була прогулянка з вокзалу до Ікеа, яка зайняла трооохи більше часу, ніж ми передбачали, та, на щастя, знайшлася добра голландська душа, яка любязно запропонувала нас підвезти, потім були закупи ітселф, які забрали в нас не мало, не багато годинок 5, на якомусь етапі ми вирішили просто доставити всі наші "обновки", після чого в наших головах зявилася дуже неправильна думка: "Якшо ми і так доставляємо, то давай візьмемо ше це, і це, і це, і це...."- а неправильною вона була, тому шо в службі доставки нам сказали "бай-бай". Тут почався етап "Ми їхали з Хмельницького базару") Спочатку ми не змогли знайти номер телефону таксі і "переправилися" на автобусну зупинку, можете собі уявити обличчя водіїв, які проїжджали повз і бачили двох дуреп (вибач, Марина:) на 5 сумках, з дзеркалом, підставкою для взуття і двома наборами дощок, які потім стали нашими книжковими шафами. Потім був етап завантаження в маршрутку, але саме тут почалося найцікавіше) На зупинці з нами було ше 3 арабів: 2 хлопці і дівчина. Хлопці помогли нам "завантажитися", ми, нічого не підозрюючи, сіли в маршрутку і почали грузитися тим, як нам бути далі, коли хлопчик Азіз заговорив до нас РОСІЙСЬКОЮ. Виявилося, шо він рік вчився в Луганську і ше рік в Києві, прекрасно володіє російською і дружить з чуваком, який здає мені кімнату (він також араб). Думаю, вас не здивує, шо вони також їхали в Маастріхт і охоче нам допомогли вигрузитися з маршрутки, загрузитися в поїзд і з нього. В Маастріхті нас зустріли наші друзі грузини (також стипендіати), ми запакувалися в таксі і нарешті була майже Емма Пляйн. То було, як 19 грудня: лампи, полички, постіль, посуда, тільки мандаринок бракнуло))
Наступні кілька днів пройшли в атмосфері обживання, рокзкладання речей і ше купі всяких побутових і нецікавих справ.
В мене дуже велика спокуса розписати все в деталях, але я розумію, шо тоді просто ніхто не буде цього читати, тому скажу коротко: ми пережили Інтродакшн Дей, зі своїми сюрпризами, а з понеділка почалися навчальні будні. Як виявилося, після могилянської закалки нам нічого не страшно) Цього тижня в мене вже закінчується перший модуль, тому зараз я мала б активно працювати над своєю письмовою роботою, але чого не зробиш заради коханих друзів)))
Так шо такоє) Як бачите, все не так погано на майже Емма Пляйн, чекайте нових подробиць, бо ця затія з блогом мені подобається все більше)) І не забувайте приїжджати в гості!