Сьогодні в Маастріхті типова "маастріхтська" погода, шо передбачає дощ кожних 2 години. Веселого мало, особливо якшо ти зареєстрований на прогулянку-екскурсію містом :)
Загалом мушу сказати, шо погода в Маастріхті дуже депресивна, особливо, якшо перше, шо ти бачиш вранці, - це сіре небо за вікном без фіранки. І того сьогоднішній день почався дуже типово: я протерла очі десь коло пів 12, побачила залите дощем вікно, знов зарилася під ковдру, знов побачила вікно, встала. Потім був душ, який, між іншим, це ше один веселий експіріенс на майже Емма Пляйн. Не буду тут багато розповідати про те, що душу як такого в нас нема, є підлога, кран і шторка, а зразу перейду до найцікавішої частини) Моя кімната, як я вже колись згадувала, на третьому поверсі, душ - на другому, там само знаходяться кімнати Свена і Ugo, варто зазначити, шо вони не фанати закритих дверей. А я бідна студентка, тому поки не маю халата, відповідно дорога в душ і назад - це серія перебіжок закутаної в рушник Лілі, яка страшенно боїться, шо одного дня той рушник таки випадково злетить)
Далі за логікою подій мав би бути сніданок чи точніше сніданок-обід. Оскільки наша стипендія затримується вже на тиждень, харчові запаси на майже Емма Пляйн плавно підходять до кінця, тому ви можете собі уявити, яка безмежно щаслива я була, коли Марина запросила мене на борщ) Після смачнючого борщу прийшов час відчалювати на вже згадувану вище прогулянку-екскурсію, очевидно це був кінець чергової другої години, бо пустився дощ. Особливість маастріхтського дощу полягає в тому, шо він дрібненький і дуже густий, тому ти мокнеш практично миттєво (дякувати Богу, люди придумали парасолі:) Кстаті, якшо ви вже пакуєте свої чемоданчики, шоб відвідати Андре Северінвег, парасоля - це те, шо ви захочете покласти в першу чергу.
Енівей, на екскурсію ми таки пішли. Мушу визнати, шо вона була крута, проводив її хлопчик-історик, який таки шарив, про шо говорив (ми історики такі:) Тепер, якшо ви таки доїдете до майже Емма Пляйн, я зможу вам провести навіть більш-менш полюдський тур найстарішим містом Голландії. А ше я сьогодні познайомилася з дівчинкою Поліною з Москви (не плутати з Массквой:), тому от вам нове імя до іменного покажчика.
По дорозі додому мене чекав приємний сюрприз у вигляді трьох євро в кишенці сумки! Не скажу, шо я дуже пишаюся тим, як я їх використала: чізбургер і маленька картопля фрі в Макдаці, - але інколи людям так мало треба для щастя.
Типовий день мав би продовжитися за письмовим столом з чаєм, шоколадкою і книжкою, але це не мій типовий день. Мій типовий день продовжується за письмовим столом з чаєм, шоколадкою і черговою серією якогось непотрібного мені серіалу, який не дає мені добратися до книжки. І кожного разу я собі обіцяю, шо сьогодні все буде по-іншому. Але на те ж він і типовий день...
Загалом мушу сказати, шо погода в Маастріхті дуже депресивна, особливо, якшо перше, шо ти бачиш вранці, - це сіре небо за вікном без фіранки. І того сьогоднішній день почався дуже типово: я протерла очі десь коло пів 12, побачила залите дощем вікно, знов зарилася під ковдру, знов побачила вікно, встала. Потім був душ, який, між іншим, це ше один веселий експіріенс на майже Емма Пляйн. Не буду тут багато розповідати про те, що душу як такого в нас нема, є підлога, кран і шторка, а зразу перейду до найцікавішої частини) Моя кімната, як я вже колись згадувала, на третьому поверсі, душ - на другому, там само знаходяться кімнати Свена і Ugo, варто зазначити, шо вони не фанати закритих дверей. А я бідна студентка, тому поки не маю халата, відповідно дорога в душ і назад - це серія перебіжок закутаної в рушник Лілі, яка страшенно боїться, шо одного дня той рушник таки випадково злетить)
Далі за логікою подій мав би бути сніданок чи точніше сніданок-обід. Оскільки наша стипендія затримується вже на тиждень, харчові запаси на майже Емма Пляйн плавно підходять до кінця, тому ви можете собі уявити, яка безмежно щаслива я була, коли Марина запросила мене на борщ) Після смачнючого борщу прийшов час відчалювати на вже згадувану вище прогулянку-екскурсію, очевидно це був кінець чергової другої години, бо пустився дощ. Особливість маастріхтського дощу полягає в тому, шо він дрібненький і дуже густий, тому ти мокнеш практично миттєво (дякувати Богу, люди придумали парасолі:) Кстаті, якшо ви вже пакуєте свої чемоданчики, шоб відвідати Андре Северінвег, парасоля - це те, шо ви захочете покласти в першу чергу.
Енівей, на екскурсію ми таки пішли. Мушу визнати, шо вона була крута, проводив її хлопчик-історик, який таки шарив, про шо говорив (ми історики такі:) Тепер, якшо ви таки доїдете до майже Емма Пляйн, я зможу вам провести навіть більш-менш полюдський тур найстарішим містом Голландії. А ше я сьогодні познайомилася з дівчинкою Поліною з Москви (не плутати з Массквой:), тому от вам нове імя до іменного покажчика.
По дорозі додому мене чекав приємний сюрприз у вигляді трьох євро в кишенці сумки! Не скажу, шо я дуже пишаюся тим, як я їх використала: чізбургер і маленька картопля фрі в Макдаці, - але інколи людям так мало треба для щастя.
Типовий день мав би продовжитися за письмовим столом з чаєм, шоколадкою і книжкою, але це не мій типовий день. Мій типовий день продовжується за письмовим столом з чаєм, шоколадкою і черговою серією якогось непотрібного мені серіалу, який не дає мені добратися до книжки. І кожного разу я собі обіцяю, шо сьогодні все буде по-іншому. Але на те ж він і типовий день...
boy, you rock! =)
ВідповістиВидалити