Випадок 1:
Приїхали до мене перші гості!!! Іван з Юльою і ходили ми вулицями Праги, розмовляючи соловїною. Прийшли в кахве, все ще розмовляючи. Офіціант почув слово ТАК, і зразу ж звернувся до нас польською...
Випадок 2:
Їхали ми поїздом в один чеський замок, а позаду сидів пітєрскій парєнь з падругай, яку він намагався впічєтліть розповідями про свої подорожі. Ми ж собі сиділи і дрімали. Тут розмова зайшла про Білорусь. Мальчік з любовю в голосі розповідав про те, як за межами Мінська ледь не всі розмовляють білоруською (можна здогадатися скільки разів він там був сам). Потім, напевно, за географічним принципом він перемістився до України. Але не просто України, а України Західної. І тут тон голосу змінився, а я різко прокинулася. Він не довго підбирав епітети і просто назвав західняків тупимі упирямі. Потім юначьок розповідав про численні ледь не кровопролитні атаки на російськомовних людей у Львові. І зрештою завершив розповіддю про те, що Західна Україна, то і Україною майже ніколи не була (читав Табачника?). Увесь цей час ми, сидячи попереду, розмовляли українською, при чому я говорила все голосніше, наївно сподіваючись, що от зараз він зрозуміє, хто ми! Як тільки я збиралася повернутися і запитати, звідки такі глибокі знання, він переїхав до Угорщини і, за його словами, найкрасивішої мови в світі (про смаки очевидно не сперечаються). При цьому не забув посміятися зі слова Угорщина (дякуємо російському кінематографу).
*****
І що найсумніше в цих випадках (окрім обмеженості нагодованого російськими новинами пітєрскава мальчіка) - це таки те, що я зробила для себе велике відкриття - ніхто не має уявлення, яка ж вона та соловїна, милозвучністю якої ми всі так пишаємося... Юкрейн=Раша, українська=російська... А болить найбільше те, що абсолютній більшості українців глубако наплювать на це. І не тільки на це, а й на те, що про нас думають і знають у світі в принципі, аби тільки звалити подалі і пошвидше... Печаль...
Lilia, I've just discovered your blog. Cool, keep writing!
ВідповістиВидалити